Святкова та обрядова їжа українців
поділялась на сімейно-обрядову (яку готували на одруження, народження чи
поминки) та календарно-обрядову (яку готували, за традицією, на релігійні
свята, чи свята, пов’язані з польовими роботами).
На святкові події страви мали кращу якість, їх було
більше. Наприклад в борщ додавали багато м’яса, багато страв готували з рибою. Традиційні страви
були більш різноманітні. А в залежності від типу сімейного свята готувались
окремі спеціальні страви.
Відвідати жінку, котра народила дитину (породіллі), люди
могли лише тоді, коли їй приносили хліб чи вироби з тіста. Ця традиція дуже
поширена й сьогодні. Хліб чи печиво, чи інші вибори з хліба – повинні бути. А
«баба-повитуха» (стара жінка, котра перед тим приймала роди), повинна була
спекти Паляницю та зварити кашу.
В кінці 19-поч. 20 століття традиційною стравою на
весіллі був Коровай. Його готували з найкращої пшениці, додавали тісто та
масло, а саме приготування супроводжувалось виконанням спеціальних обрядових
пісень. Коровай прикрашали ягодами, стрічками, гілками плодових дерев чи
зліпленими з тіста фігурками. Історія короваю, як і його різновиди, є дуже
довгою. В кожному регіоні коровай мав і має свої особливості. Найбільше
сьогодні це помітно у селах. В містах часто працюють спеціальні фабрики з
виробництва тортів чи короваїв, тому вловити автентичність короваю в місті
буває досить складно.
В окремих етносів були звичаї смажити для подружжя курячі
яйця чи готувати локшину з куркою. В окремих етносів було традицією подарувати
подружжю курей.
У весільних обрядах часто використовували мед. Ним
подружжя мастило губи.
За традицією, поминальні обіди відбувались в день
поховання, на 9-ий, 40-ий день а також роковини. В ці дні готували традиційну
для таких подій страву – Коливо. Коливо – холодна прісна каша з пшениці чи
ячменю, яку заливали медом. Також пекли Книші – невеликі хлібини. При похованні
неодружених хлопців чи незаміжніх дівчат виготовляли коровай.
З календарних свят
найбільше страв виготовлялось на Святвечір – вечір в день перед Різдвом. За
традицією виготовляли від 9 до 12 пісних страв, а в деяких районах країни 17.
Головною стравою була Кутя – пшенична каша з медом, волоськими горіхами та
розтертим маком. Зазвичай з неї починалась вечеря.
Важливими на святковому столі був Узвар, часник. У
кожному регіоні є свої особливості приготування куті. Наприклад на Волині кутя
густа, а південніше – на Тернопільщині – рідка. Зараз до неї, крім традиційних
інгредієнтів, можуть додавати родзинки, тертий шоколад чи кокосову стружку (в
магазинах дуже поширена).
Різдво було сімейним святом і святкувалось 7 січня.
Щоправда зараз також святкується 7 січня. Змінилась дата святкування Нового
року.
В предків новий рік відзначався 14 січня, а 13-го вони
відзначали Щедрий вечір. На щедрий вечір на столі були такі страви як Ковбаса
та м’ясо. Готували також книші та вареники зі сметаною.
19 січня святкувалась Водохреща, а вечір 18 числа був
святковим. Він мав назву Голодна Кутя, а страви готувались такі ж, як і на
Святвечір.
Спеціальні страви виготовляли і на Великдень. Однією з
таких страв була Паска – обрядовий хліб з маслом, яйцями та цукром, який пекли
в день перед Великоднем.
Згідно уявлень предків, від того яка спеклась паска
залежав і достаток у цілому році. Перед вживанням паску обов’язково святили в церкві.
Як і для наших предків, так і для нас, Великдень є дуже
великим святом. Існує безліч способів приготування паски та її видів. І
сьогодні українці вірять, що гарно спечена паска принесе в сім’ю багатство та
вдачу.
Готували також Калачі – довгий плетений хліб, та Писанки
– круто зварені та пофарбовані курячі яйця. Вони символізували відродження
природи та продовження роду. Як і сьогодні, так і в наших предків, поширеними
були крашанки та писанки. Різниця у способі нанесення малюнка. Крашанки
фарбували природніми замінниками фарби, а на писанках візерунок малювали з
допомогою спеціальних знарядь. Також на стіл подавались м’ясо, ковбаса, масло, сир та хрін.
На свято Маковея (14 серпня) готували коржі з маком та
медом (Шуляки).
Інші свята включали в себе лише традиційну українську
кухню.
Це був короткий опис автентичної української кухні. Майже
все написане вище існує й сьогодні. Наші предки крізь століття пронесли
майстерність та вміння виготовляти смачні та корисні справи. Так, в історії
України було багато сумних епізодів, розподілів та втрати незалежності, проте
українці, як нація, встояли і розбудовують свою державу.
Також поширеними в
Україні є страви тих країн, з якими Україна межує географічно. А також
кримськотатарські, та менших народів, які населяють нашу країну. Про них напишу
пізніше. Можливо :)
Немає коментарів:
Дописати коментар