Українська кухня 4

Попередня сторінка

Святкова та обрядова їжа українців поділялась на сімейно-обрядову (яку готували на одруження, народження чи поминки) та календарно-обрядову (яку готували, за традицією, на релігійні свята, чи свята, пов’язані з польовими роботами).

На святкові події страви мали кращу якість, їх було більше. Наприклад в борщ додавали багато м’яса, багато страв готували з рибою. Традиційні страви були більш різноманітні. А в залежності від типу сімейного свята готувались окремі спеціальні страви.

Відвідати жінку, котра народила дитину (породіллі), люди могли лише тоді, коли їй приносили хліб чи вироби з тіста. Ця традиція дуже поширена й сьогодні. Хліб чи печиво, чи інші вибори з хліба – повинні бути. А «баба-повитуха» (стара жінка, котра перед тим приймала роди), повинна була спекти Паляницю та зварити кашу.

В кінці 19-поч. 20 століття традиційною стравою на весіллі був Коровай. Його готували з найкращої пшениці, додавали тісто та масло, а саме приготування супроводжувалось виконанням спеціальних обрядових пісень. Коровай прикрашали ягодами, стрічками, гілками плодових дерев чи зліпленими з тіста фігурками. Історія короваю, як і його різновиди, є дуже довгою. В кожному регіоні коровай мав і має свої особливості. Найбільше сьогодні це помітно у селах. В містах часто працюють спеціальні фабрики з виробництва тортів чи короваїв, тому вловити автентичність короваю в місті буває досить складно.

В окремих етносів були звичаї смажити для подружжя курячі яйця чи готувати локшину з куркою. В окремих етносів було традицією подарувати подружжю курей.

У весільних обрядах часто використовували мед. Ним подружжя мастило губи.

За традицією, поминальні обіди відбувались в день поховання, на 9-ий, 40-ий день а також роковини. В ці дні готували традиційну для таких подій страву – Коливо. Коливо – холодна прісна каша з пшениці чи ячменю, яку заливали медом. Також пекли Книші – невеликі хлібини. При похованні неодружених хлопців чи незаміжніх дівчат виготовляли коровай.

З календарних свят найбільше страв виготовлялось на Святвечір – вечір в день перед Різдвом. За традицією виготовляли від 9 до 12 пісних страв, а в деяких районах країни 17. Головною стравою була Кутя – пшенична каша з медом, волоськими горіхами та розтертим маком. Зазвичай з неї починалась вечеря.

Важливими на святковому столі був Узвар, часник. У кожному регіоні є свої особливості приготування куті. Наприклад на Волині кутя густа, а південніше – на Тернопільщині – рідка. Зараз до неї, крім традиційних інгредієнтів, можуть додавати родзинки, тертий шоколад чи кокосову стружку (в магазинах дуже поширена).

Різдво було сімейним святом і святкувалось 7 січня. Щоправда зараз також святкується 7 січня. Змінилась дата святкування Нового року.

В предків новий рік відзначався 14 січня, а 13-го вони відзначали Щедрий вечір. На щедрий вечір на столі були такі страви як Ковбаса та м’ясо. Готували також книші та вареники зі сметаною.

19 січня святкувалась Водохреща, а вечір 18 числа був святковим. Він мав назву Голодна Кутя, а страви готувались такі ж, як і на Святвечір.

Спеціальні страви виготовляли і на Великдень. Однією з таких страв була Паска – обрядовий хліб з маслом, яйцями та цукром, який пекли в день перед Великоднем.

Згідно уявлень предків, від того яка спеклась паска залежав і достаток у цілому році. Перед вживанням паску обов’язково святили в церкві.

Як і для наших предків, так і для нас, Великдень є дуже великим святом. Існує безліч способів приготування паски та її видів. І сьогодні українці вірять, що гарно спечена паска принесе в сім’ю багатство та вдачу.

Готували також Калачі – довгий плетений хліб, та Писанки – круто зварені та пофарбовані курячі яйця. Вони символізували відродження природи та продовження роду. Як і сьогодні, так і в наших предків, поширеними були крашанки та писанки. Різниця у способі нанесення малюнка. Крашанки фарбували природніми замінниками фарби, а на писанках візерунок малювали з допомогою спеціальних знарядь. Також на стіл подавались м’ясо, ковбаса, масло, сир та хрін.

На свято Маковея (14 серпня) готували коржі з маком та медом (Шуляки).

Інші свята включали в себе лише традиційну українську кухню.

Це був короткий опис автентичної української кухні. Майже все написане вище існує й сьогодні. Наші предки крізь століття пронесли майстерність та вміння виготовляти смачні та корисні справи. Так, в історії України було багато сумних епізодів, розподілів та втрати незалежності, проте українці, як нація, встояли і розбудовують свою державу.

Також поширеними в Україні є страви тих країн, з якими Україна межує географічно. А також кримськотатарські, та менших народів, які населяють нашу країну. Про них напишу пізніше. Можливо :)

Українська кухня 3

Попередня сторінка

М’ясні страви українці вживали переважно у святкові дні. Найбільше свинину та баранину, рідше – яловичину. Також вживали м’ясо курей, гусей, качок а в західних регіонах і індиків. Сало часто засолювали а м’ясо як і засолювали, так і коптили.

Найчастіше м’ясо варили. Додавали до каші чи борщу. З суміші дрібних шматків свинини, солі, часнику й перцю виготовляли і виготовляють традиційну українську страву – Ковбасу.

Поширеним був холодець – шматки м’яса, які довго варились в воді, заливались тою ж водою, і все це залишали загуснути й захолонути. Таку страву вживали з гострими приправами.

Поширеними в Україні були й молочні продукти. Найчастіше вживалось коров’яче молоко. З кислого збирали сметану чи робили сир. З сметани пізніше робили масло.

Сметану використовували як приправу до різних страв, а сир вживали як і самий, так і як начинку для вареників чи пирогів. В одній народній пісні є слова “Любив козак дівчину, і з сиром пироги”.

В районі Карпат сир виготовляли з овечого молока. Висушений овечий сир називали Бринзою. В бринзу додавали перець та сіль. І сьогодні бринза є дуже популярною. А в Карпатах для туристів пропонують її дегустування на сироварні.

Також українці вживали й рибні страви. Наприклад Юшку (рибу й овочі варили у воді). Рибу найчастіше вживали смажену та в’ялену. І найчастіше вживали в дні посту чи у святкові дні.

Поширеними були також види напоїв. Найчастіше українці пили Квас. Квас був різних видів: хлібний, фруктовий, виготовлений з соку дерев. Хлібний квас – результат бродіння води, хліба та сухих дріжджів. Напій ховали в льох а пили в гарячу пору холодним. Справжній хлібний квас дуже смачний. Добре пити після гострих чи гарячих страв.

Поширеним був Узвар – сирі чи сушені фрукти заливались гарячою водою. Через деякий час напій був готовий до вживання. Найчастіше в узварі були яблука, груші, сливи чи вишні. Будете в Україні – спробуйте узвар з сушених яблук. Смачний та тонізуючий напій.

В княжі часи поширеними були рідкий питний мед та пиво. До питного меду часом додавали трави та хміль. Пиво варили з ячменю чи хмелю. Україна експортує дуже смачне пиво до різних країн. В самій країні є безліч торгівельних марок та заводів, які спеціалізуються на виробництві пива. Та й сама історія пивоваріння на наших землях має свою, довгу історію.

Традиційними були для українців слабоалкогольні напої, такі як вишнівка чи малинівка. Фрукти заливались горілкою та засипались цукром. З різних трав та горілки робили настойки. Якщо знайдете – спробуйте вишнівку, або вишняк. Слабоалкогольний напій з вишень. Дуже смачний.

Горілка – алкогольний напій, зроблений з солоду, жита або пшениці.

Її вживали з 15 століття. З фруктів та плодів виготовляли вино. Будете в Карпатах – неодмінно спробуйте. Туристичні фірми пропонують гурман-маршрути лише по місцях з вином. Та й в програмах звичайних екскурсій є можливість зупинитись на дегустацію чи купівлю вина. Пишу там де був, куштував та купував.

Чай та кава стали частиною життя українців лише у 20 столітті. Найвідомішою та найсмачнішою є львівська кава. У Львові це перше, що варто спробувати.

Наступна сторінка

Українська кухня 2

Попередня сторінка

Поширеними були страви з прісного тіста, звареного у окропі. До таких відносяться галушки (відомі сьогодні полтавські галушки користуються великою популярністю серед туристів).

Відомою стравою українців є вареники. Про них навіть пісні є! В Західній Україні вареники називали також пирогами. Вареники – тонко розкачане борошняне тісто у формі кружальця, в яке клали начинку, загортали і варили. Десь тут поставлю картинку. Щоб всім захотілось вареників). Начинка була різноманітна: сир, варена картопля, смажена капуста, гречка, вишні чи інші фрукти. Вареники їли зі сметаною, олією чи смаженим салом з цибулею. І зараз їдять. Багато ресторанів та готелів пропонують відвідувачам спробувати вареники.

Однією з найулюбленіших страв була і є каша. Кашу готували з гречки, ячменю, пшона чи кукурудзи. Зараз є різні види каші, та в наших предків були саме такі. А я пишу про етнічну українську кухню, так як вона в майже незмінному вигляді дійшла до наших днів і є частиною української ментальності. Каші були рідкі чи густі. Їли їх з молоком, салом, олією чи медом.

Крупи були в складі різних страв: Куліш (пшоняна каша з салом, рибою чи м’ясом), Кисіль (закваска з смажених вівсяних зерен та хліба), Соломаха (варене у воді гречане борошно з додаванням олії чи смальцю – топленого свинячого жиру). З поширенням у 19 ст. кукурудзи почали варити Мамалигу (густу кукурудзяну кашу. Вона дуже смачна з цукром чи варенням), а в деяких регіонах Лемішку (таку ж густу кашу з гречаного борошна). Додавали сир, молоко чи сало.

В раціоні українця важливими були й овочеві страви. Найбільш популярним був Борщ, котрий готували у трьох видах: буряковий (червоний), зелений і холодний.

Головними компонентами червоного (а я його називаю так) були червоний буряк та капуста. Серед інших інгредієнтів були часник та квасоля. Основою для борщу був буряковий квас. Сьогодні крім квасу використовують подрібнений буряк, котрий разом з порізаною вареною картоплею, морквою, капустою чи м’ясом варять у окропі чи гарячій м’ясній юшці. Додавали до борщу смажену цибулю, сало чи часник. Подавали до столу гарячим. Додавали червоний перець чи сметану. Червоний борщ з салом та хлібом – одна зі страв, яку ви просто повинні спробувати в Україні (а якщо іноземці з української перекладуть?).

Інгредієнтами зеленого борщу був щавель, картопля та дрібно порізане варене яйце. Замість щавлю використовували кропиву чи лободу. Подавали гарячим, додавали сметану. І зараз подають :).

Влітку їли холодний борщ. Змішували порізану цибулю, порізаний варений буряк, порізане варене яйце, петрушку і заливали холодною водою. Додавали сіль та сметану. На відміну від попередніх борщів, в яких овочі варились разом, в холодному вони варились окремо а до столу подавались холодними. Різновидами рідких страв були юшки та супи.

З квашеної капусти, картоплі та круп готували капусняк – один з різновидів рідкої страви. Іншими словами суп, лише з великою кількістю капусти.

Капусту вживали у будь-якому вигляді, а її варене листя використовували для приготування Голубців. Начинкою голубців була каша, а в деяких районах замість листя капусти використовували листя винограду. Голубці пропонують кафе та ресторани. Їдять теплими чи гарячими, додаючи сметану. Можна додати й майонез чи кетчуп, та найсмачніше з сметаною.

У 18 ст. поширення набула картопля.

Їли картоплю в будь-якому вигляді з олією та салом (не намагайтесь їсти сиру!). А в Карпатських регіонах з бринзою – сиром з овечого молока.

Смажили картопляні Оладки. Начинкою в них були гриби, капуста чи квасоля. Також поширені були Деруни – терта картопля, в яку вибивали яйце і смажили.

Додавали сметану чи підливу з грибів. Оладки зараз часто називають картопляники. Їх добре їсти з часником та молоком. Деруни…Деруни це дуже-дуже-дуже смачна їжа!!! Зі сметаною та молоком теж.

Поширеними були страви з бобів (біб, квасоля, горох). Їх варили чи смажили. Додавали сало, олію чи часник. Страви з них не лише смачні, а й корисні.

Важливою культурою були гарбузи. Українці їли гарбузову кашу, з гарбузів робили начинку для пирогів.

Мешканці лісових та гірських територій вживали гриби. Їх варили, смажили та тушкували.

Наша земля славилась як край садівництва, тому наші предки вживали багато фруктів та ягід. Найбільш поширеними були яблука, груші, сливи, вишні, калина та малина. Їх їли свіжими а також сушили.

Наступна сторінка